Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності – як категорія

Основні поняття, визначення та терміни безпеки життєдіяльності

Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним
об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції
різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими
цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. Згідно з Європейською
програмою навчання у сфері наук з ризиків "FORM-OSE” науки про безпеку
мають світоглядно-професійний характер. До них належать: 

гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);

природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);

науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);

науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про
суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою
життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері
безпеки життєдіяльності.

Короною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека,
інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона
навколишнього середовища, промислова екологія і багато інших дисциплін.

Потрібно відмітити, що безпека життєдіяльності поки що не може вважатися
наукою, оскільки в ній відсутні деякі ознаки, обов'язково притаманні
кожній науці, такі як особливі методи та структура досліджень тощо.
Водночас є підстави вважати, що саме зараз вона формується як наука.

Наведемо визначення безпеки.

Безпека - це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму,
держави, природних, антропогенних систем тощо. Термін "життєдіяльність"
складається з двох означень: життя та діяльність. 

Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших
здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції своїх
функцій, до різних форм руху, діяльності. Таким чином термін "життя" вже
в деякій мірі передбачає діяльність.

Діяльність - специфічна форма відношення до навколишнього світу, зміст
якого складає його доцільна зміна та перетворення в інтересах людей, яке
включає в себе мету, засоби, результат і сам процес.

Необхідно зазначити, що людська активність має особливість, яка
відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця
особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до
навколишнього середовища, а й трансформує його до задоволення власних
потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо
поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти
в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування
та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в
єдності їхніх життєвих потреб і можливостей ...
Завантажити весь документ