Поради для покращення психологічного клімату в класі

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань:

• Колективні привітання з днем народження учнів.
• Вираження щирого співчуття від імені класу в дні сумних подій, хвороби, невдач.
• Спільні поїздки-екскурсії пам' ятними місцями, походи.
• Спільне відвідування концертів, вистав.
• Спільне проведення святкових днів.

2. Уміння вчителя формувати гуманні взаємини з учнями.

• Сигнал вашої доброзичливості – добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошувати на різниці в соціальному статусі, віці між собою учнем, висловлюйте свої розуміння доброзичливо, у формі поради. Вмійте уважно і зацікавлено слухати учнів.
• Враховуйте індивідуальні особливості школяра (запальність, мовчазність, вразливість, замкненість), цього стан у цей момент,, його ставлення до вас.
• Умійте вислухати людину, особливо в хвилини напруженого нервового стану, що виник у результаті певних неприємностей, непорозумінь. Зберігайте секрети, довірча бесіда потребує обережності, делікатності.
• Шанобливо ставтеся до думки інших людей (ви можете помилятися). Намагайтеся переконувати, не поспішайте використовувати адміністративні права.
• Намагайтеся відгукнутися про учня добрим словом, якщо він цього заслуговує. Схвалення діє сильніше, ніж осуд. Враховуйте, що схвалення тих самих людей,протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяє поганому ставленню до них усього класу.

Рекомендації педагогам із різним темпераментом

Сангвінікам дуже важливо стимулювати працездатність, цілеспрямованість, ініціативність, але при цьому слід контролювати навантаження, щоб воно було в допустимих межах. їм слід тренувати дисциплінованість і навчатися вміння будувати ділові контакти і чіткості.

Холерикам із їхньою яскраво вираженою схильністю до лідерства бажано забезпечувати позитивність стосунків з іншими, не «з'ясовувати стосунків» у моменти конфліктів, аналізувати проблеми згодом у спокійній обстановці, контролювати власні прагнення тиснути на інших, підкоряти їх собі, спрямовувати зусилля на власне естетичне виховання.

Працьовитим флегматикам доцільно порекомендувати тренувати свій соціальний інтелект. В окремих випадках завдяки скромності в них не завжди адекватна самооцінка, яку в цьому разі слід підвищувати.

Меланхолікам із їхньою вдумливістю і підвищеною сенситивністю не потрібно поспішати включатися у види діяльності та спішування, в яких є жорстка субординація. Для розвитку контактності й Комунікабельності бажано не уникати громадських доручень, які дають можливість вступати в різноманітні взаємини з іншими людьми, з колегами, брати участь у всіляких заходах, виступати з доповідями на конференціях, домовлятися, координувати дії.

Позитивними є активність, енергійність холерика, емоційність сангвініка, спокій, витримка флегматика, чутливість і тактовність меланхоліка.

Але в холерика часто виявляється нестриманість, різкість, афективність; у сангвініка — нестійкість, легковажність, поверховість; флегматик може бути дуже повільним, байдужим, в'ялим, а меланхолік – замкнутим, нерішучим, швидко виснажуватися.

Взаємини в сім'ї

Взаємний між батьками та дітьми залежать не від того, скільки разів на день дорослі хвалять чи карають дитину, а від того, як вони це роблять. Занадто захоплюючись різними методами та засобами виховання, батьки сприймають свою дитину як власність, як матеріал, з якого вони можуть «виліпити» ідеал сина чи доньки. Вони автоматично позбавляють дитину права голосу і права вибору.

Щоб запобігти небажаним тенденціям, психологи радять розглядати виховання не як однобічну спрямованість впливів, а як двосторонній процес, де дитина – активний учасник, суб'єкт виховання. Стосунки між батьками і дітьми в родині будуються на засадах довіри, особистої рівності, взаєморозуміння, визначення права кожного на власну точку зору в різних життєвих ситуаціях.

Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакцій, слів, вчинків своїх дітей. Здатність почути, зрозуміти дитину – своєрідний місток між вихователем і вихованцями.

Слід пам'ятати: перед вами не просто маленька дитина, а особистість зі своїм внутрішнім світом, з тільки їй притаманними індивідуальними відмінностями

Поради психолога вчителям

Щоб зменшити ймовірність виникнення стресів, необхідно:

• Правильно харчуватися: більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів, зменшити споживання солі. Обов'язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.
• Бувати надворі, гуляти, сидіти в парку, бігати,зайнятись аеробікою.
• З'їсти морозиво – там є компонент, який покращує настрій.
• Скуштувати банан або шоколад: у них є серотонін – гормон щастя.
• Постійні вправи на релаксацію знижують напруження в стресових ситуаціях.
• Необхідно слухати спокійну музику.
• Робити те, що подобається. Хобі – те, що треба. Зцілення не втому, що ви робите, а як ви до цього ставитеся.
• Аби запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.
• Не зловживати кавою, алкоголем.
• Носити одяг бажано синього та зеленого кольорів – вони заспокоюють.
• Зі стресом можна впоратися, треба лише мати бажання та трохи вільного часу лише для себе.
• Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях – це збереже здоров'я та сприятиме успіху.
• Справжнє фізичне та психічне здоров' я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмсь нормам та стандартам, а в тому, щоб прийти до згоди з самим собою.

Помилки виховання

1. Тип неприйнятті (відсутність любові до батьків).

Характерні ознаки:

• надмірний, суворий контроль за дитиною;
• застосування жорстоких методів покарання;
• претензійне, протестне ставлення до дитини;
• мінімум уваги з боку батьків.

Це зумовлено тим, що дитина була небажаною, не схожа на батьків, народилася з фізичною вадою тощо.

Наслідки: неприйняття батьками дитини призводить до неприйняття нею батьків, тобто виникає взаємне відчуження.

2. Гіперсоціальний тип (я люблю тебе лише тоді, коли ти виправдовуєш мої очікування і виконуєш мої вимоги).

За такого типу виховання базується на чітких інструкціях. Дитина ніби запрограмована, надміру дисциплінована, суха та педантична. Вона – як робот, автоматичний виконавець.

Наслідки: намагання догодити іншим, страх перед труднощами та невдачами. Розвивається невпевненість, негативне ставлення до себе. Як наслідок – соціальна ізоляція, дитина лишається наодинці зі своїми проблемами та переживаннями.

3. Тривожно-упевнений тип (любов до дитини трансформується у страх втратити її).

Дитині навіюють думку про те, що на неї всюди чатує небезпека.

Наслідт: страх батьків за дитину призводить до того, що вона стає заляканою, тривожною, несамостійною, нерішучою, боязкою. Формується низька самооцінка.

4. Егоцентричний тип (нав'язування дитині думки, що вона надзвичайна, виняткова).

Обов'язки дитини зведені до мінімуму, права – необмежені. Її найменші бажання миттєво задовольняються. Дитина прагне завжди бути поміченою, викликати загальне схвалення, а коли цього немає, виникають істеричні реакції.

Наслідки: в характері дитини розвиваються ізакріплюються егоїстичні тенденції. У колективі однолітків міф, що вона найкраща, руйнується, оскільки її прагнення бути лідером нічим не підкріплене. Дитина стає самотньою або закріплює агресивність як рису характеру.

Фахівцями виявлені універсальні механізми, на яких має засновуватися розумне виховання:

• прийняття дитини такою, яка вона є;
• удосконалення системи схвалень і покарань;
• налагодження суб'єктних взаємин між батьками та дітьми.

Прийняття (позитивне ставлення до дитини, незалежно від того, чи радує вона дорослих у даний момент):

• дозвіл дитині бути такою, якою вона є;
• увага до її почуттів і думок, уміння почути та зрозуміти їх;
• здатність підтримати дитину;
• повага до позиції дитини, віра в її оили та можливості;
• готовність ділитися власними поглядами і цінностями;
• поблажливе і терпляче ставлення.

Система схвалень і покарань.

Батьки мають пам'ятати, що схвалення належної поведінки дитини важливіше для її розвитку, ніж осуд.

Оцінювати треба тільки вчинки і справи дитини, а не н саму. Будь-яке схвалення складається з двох компонентів – висловлювань дорослих і висловлювань дитини. Сказане батьками має виявляти чітку позитивну оцінку дитячих вчинків або намірів: «Дякую за те, що помив машину. Тепер вона виглядає, як новенька».

Покарання має бути продуктивним, а не руйнівним.

• покарання не повинно шкодити здоров'ю – ні фізичному, ні психічному;
• якщо є сумніви, карати чи не карати – не карайте;
• за один раз – тільки одне покарання;
• краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням;
• покараний – вибачний (про старі гріхи – жодного слова);
• покарання – без приниження (це не торжество вашої сили над слабкістю дитини);
• дитина має боятися не батьківського покарання, а того, що вона завдає комусь болю своїми словами, діями, вчинками, намірами.

САМООЦІНКА ДИТИНИ

Батьки – це вчителі у найважливішій школі на світі – школі становлення особистості.

Тут немає вихідних і канікул, їм доводиться виконувати свої обов'язки 24 години на добу, 366 днів на рік.

«Моя мама поставила б мене на найвищу сходинку. Вона мене найбільше любить. Я буваю неслухняна, Я трішки хитренька. Я не завжди гарно пишу… Але мама мене все одно любить, бо я – її дитина. Я знаю це… своїм серцем. І тато мене любить. Він грається зі мною, навіть коли дуже втомлений, і не кричить, коли я роблю щось не так…»

Це виписка з протоколу дослідження самооцінки за методикою «Сходинки», де дитині пропонується оцінити себе, розмістивши картонну фігурку на одній із 7-ми сходинок.

Самооцінка – це та значущість, якою дитина наділяє себе загалом, а також окремі свої якості – особливості діяльності, поведінки, особистісних проявів.

Тому розвиток адекватної самооцінки залежить від об'єктивності зовнішніх оцінок.

Найавторитетнішими для 6–7-річного малюка є рідні люди. У родині, по-перше, об'єднані люди різного віку, статі, роду занять; по-друге, дорослі члени родини можуть впливати на малюка в різних життєвих ситуаціях; по-третє, однією дитиною опікується кілька дорослих.

Найважливіше для дитини – гармонійність взаємин між членами родини, позитивний психологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури.

Людина із заниженою самооцінкою через свою невпевненість постійно очікує приниження, обману, насмішки, образи. Низька самооцінка спричиняє постійний страх. Цей страх спонукає до вживання алкоголю, наркотиків, до правопорушень та злочинів. Не варто сподіватися отримати готові рецепти чи поради, які гарантували б цілковитий успіх у справі сімейного виховання. Адже кожна сім'я – це окрема держава, яка живе за своїми правилами і законами.

Десять «золотих правил» для батьків

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.

2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризику­вати. Діти мають усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. '

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Єдність умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до навколишніх, зовніш­ня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів), висока самооцінка, уміння підтримати розмову (достатній запас слів).

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мовлення. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення в спілкуванні.

5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Слід не лише пояснювати, що добре, а що погано, а й закріплювати гарні звички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків. .

6. Навчіть дитину шанувати сім'ю.

Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про хороше оточення.

Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтеся репутацією школи, до якої вони ходять.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям особистої гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама.

Нехай вона все перепробує, нехай вчиться на особистих помилках, звикає робити щось краще для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.

У СІМ'Ї – МОЛОДШИЙ ШКОЛЯР

Відомо, що сім'я – той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив родини на дитину домінуючий, унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім'ї особистість формується в природних умовах. Вихователями і вчителями тут є найближчі і найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким довіряє. Відомий педагог В. Сухомлинський стверджував: «У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини – культурної особистості. Сім'я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави» (В. Сухомлинський, «Батьківська педагогіка»).

Помиляються ті батьки, хто вважає, що, віддавши дитину до школи в 6–7 років, до кінця навчання одержить навчену і виховану молоду людину, не приклавши до цього жодних зусиль.

Дуже добре, коли вимоги вчителя щодо навчання і виховання дитини збігаються з тим, що вимагають батьки удома: тоді легко і добре всім. Але такого ідеального становища майже не буває. Часто вчителеві доводиться вчити і виховувати не тільки дитину, а й дорослих – матір чи батька.

Батьки впливають на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує: «Який батько, такий син». Особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність. Однак, як свідчать дослідження, у спілкуванні батьків і дітей є серйозні недоліки.

Наприклад, на запитання «На які теми ви найчастіше розмовляєте зі своєю дитиною?». 50% батьків не відполи зовсім, 40% відповіли нечітко: «про все», «на різні теми», Ці результати свідчать про надзвичайну бідність тем для спілкування. Щодо спільної діяльності батьків і дітей, то найчастіше вона не виходить за межі домашньої праці (побутових справ). Так, упродовж 11 місяців батьки займалися з школярами 18–20 хв. на день, або 9 годин на місяць. Але ж вони можуть допомогти дітям дібрати прислів'я з даної теми, підготувати дитяче свято тощо.

Турбує й те, що не в кожній сім'ї панує відвертість взаєморозуміння. Але ж у родині, де всі кроки^звіряються із батьківськими, де діти несуть у серці материнське слово, вони ростуть щирими, відвертими. Байдужість, егоїзм окремих батьків робить дітей жорстокими, калічить дитячі душі.

Щодо домашніх завдань, то їх виконання, безперечно, слід контролювати. Братися за виконання домашнього завдання не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність школяра значно знижується. Після повернення зі школи учневі насамперед слід пообідати. Найкращий час для цього – біля 13 години. Бажано, щоб обід складався з першої страви (рідкої), другої (рибної чи м'ясної) і третьої (компот чи фрукти).

Щоб відновити сили, працездатність, слід відпочили на свіжому повітрі: допомогти по господарству, пограти в рухливі ігри. Однак відпочинок не має перевищувати 1,5 год., інакше дитина стомлюється від надмірного фізичного навантаження. Корисний молодшим школярам і пасивний відпочинок – денний сон до 1 год.

Важливо також, щоб дитина виконувала домашнє завдання в один і той самий час. Найкраще – біля 16 год. У цей чає центральна нервова система вдруге за добу активно включається в роботу, відновлюється працездатність дитини.

Варто звернути увагу й на те, чи правильно сидить дитина за робочим столом, як освітлене робоче місце, а також на те, скільки часу вона проводить за уроками. Першокласник має витрачати на виконання домашнього завдання до 1 год.; другокласник – 1,5 год.; третьокласник – 1,5 год.; учень четвертого класу – 2 год. з обов'язковою перервою через 30 хв.

Дуже важливо привчити дітей і вдома працювати зібрано і в хорошому темпі. Щоб увага дітей не розпорошувалася, слід взяти за правило: до початку роботи прибрати зі столу все, що не стосується домашнього завдання.

Варто звернути особливу увагу на гігієну сну. Для учнів початкових класів тривалість сну має становити 11–12 год.: 10 год. вночі – з 21 год. до 7 год. ранку і 1–2 год. Вдень. Батькам слід пам'ятати, що постійне недосипання може викликати перевтому. Пізнє виконання домашніх завдань, надмірний перегляд телепрограм теж спричинюють перевтому.

Пам'ятка батькам першокласників

• Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з нею.
• Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною. Визначте для неї місце в сім'ї.
• Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
• Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення.
• Цікавтеся справами і проблемами дитини.
• Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати.
• Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
• Надавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
• Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп'ютері до 30 хв.
• Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
• Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноцінним членом сім'ї зі своїми правами і обов'язками.
• Пам'ятайте, що діти – не просто продовжувачі ваших вмінь, знань, здібностей. Кожна дитина має право на реалізацію своїх потенційних можливостей і на власну долю.

• 2021 Березень